Ніч розлилась, розхлюпала чорнило
І сяяла в засніженім вікні,
Немов колядувала, ворожила
Чи почуття взаємні неземні?
Різдвяний сніг далекий, незабутній,
Коли ж його згубили ми, коли?
Весніли у палкій любові грудні,
Та скрижаніти просто не могли.
Сніжинки, мов химерні амулети,
Ще з юності ловили світлі сни.
Різдвяний снігу, забарився де ти?
Чому ти, дивний, на роки десь зник?
Тріщали дрова радісно в каміні,
Морозом зустрічало нас Різдво.
Ми не бажали кращого нічого,
Так хороше було на свято вдвох.
Різдвяний сніг далекий, незабутній,
Коли ж його згубили ми, коли?
Весніли у палкій любові грудні,
Та скрижаніти просто не могли.
Сніжинки, мов химерні амулети,
Ще з юності ловили світлі сни.
Різдвяний снігу, забарився де ти?
Чому ти, дивний, на роки десь зник?
Бокалів дзвін і ходики настінні,
Не рахували час, щасливі-бо...
А все ж бо на вікні грудневі тіні
Ворожать, як раніше, на любов.
Різдвяний сніг далекий, незабутній,
Коли ж його згубили ми, коли?
Весніли у палкій любові грудні,
Та скрижаніти просто не могли.
Сніжинки, мов химерні амулети,
Ще з юності ловили світлі сни.
Різдвяний снігу, забарився де ти?
Чому ти, дивний, на роки десь зник
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2025
автор: Білоозерянська Чайка