Не пробачу я Вас. На роки у собі заперечу,
Сни солодкі, думки фантастичні, обпікшись, зітру.
Сяйво місяця враз мов огорне стривожені плечі,
Я між зір упізнаю розсіяну власну журу.
Сяйво місяця враз мов огорне стривожені плечі,
Я між зір упізнаю розсіяну власну журу.
Шлях Молочний зітхне, бо примарне забілене димом,
І зневіра мене обпече порожнечею фраз.
Ви під вечір не скажете "Зорі лічити ходімо!"
На роки, на віки у собі заперечу я Вас.
Ви під вечір не скажете: "Зорі лічити ходімо!"
На роки, на віки у собі заперечу я Вас.
Поцілунок згасав миготінням далеких ведмедиць,
Утішали красуні згори, наче справді сестру.
Вітер теплий мотив іншій парі нашіптує, дме десь...
Передзвони душі -- наче голос нев'янучих струн.
Вітер теплий мотив іншій парі нашіптує, дме десь.
Передзвони душі -- наче голос нев'янучих струн...
Сів молочний туман, приховав ефемерний наш вечір,
Світ нездійснених снів із душі затаю, відшкребу.
На роки, на віки у собі Вас таки заперечу
Поміж зір упізнаю розсіяну власну журбу.
На роки, на віки у собі Вас таки заперечу,
Поміж зір упізнаю розсіяну власну журбу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2025
автор: Білоозерянська Чайка