Така задуха у душі, що дихать нічим
І так мені то все не до вподоби.
Вже на порозі вкотре новий січень,
А я до нього знову не готова.
Календарі, мов листя із дерев,
Зривають сторінки і сиплять долу.
Я в тім саду застрягла посеред...
Так складно часом йти із часом в ногу
Ми квапимо його у розквіт сил:
Давай, біжи. Сильніше, вище, швидше!
Та згодом починаємо просить
Не насипати зморшок на обличчя.
Бо у душі і я іще дівча.
Замурзане, худе, без сліз не глянеш...
Притиш свою ходу, іще не час.
Оговтатися дай, прийти до тями.
Розкласти по полицям що і як.
Куди той досвід, спогадам де місце,
Про що було усе моє життя,
Нанизане на час, як те намисто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2025
автор: Meggi