Ви бачили небо голубе над нами?
У голубі шати місяць жовтий йде.
А навколо нього зірочки рум'яні
Запрошують в царство ніжне й молоде.
Ви бачили в полі золоту пшеницю?
Це скарби найбільші, що є на землі.
Під голубим небом буде колоситься ,
Допоки ми будем берегти її.
Все це Україна красою розкішна.
В вишитій сорочці, в райдужнім вінку.
Все це Україна - наша рідна й пишна.
Вільна і щаслива на своїм віку.
Важко підіймалася із колін на волю.
Важко здобувала своє слово - сталь.
Сама, одинока боролась за долю.
Сама боронила український край.
І дітей родила мужніх і хоробрих,
Що в вогонь і в воду за неї підуть.
Мають добру славу і хоробре серце.
І з шляху козацького повік не звернуть.
І солдат наш також козацького роду!
Воля в козакові ніколи не вмре.
Ніколи в житті він не зрадить народу.
Україна в серці у нього живе.
Титанічну силу мають наші хлопці.
Не дозволять в рабстві бути матерям.
Точать гостру зброю вірні охоронці
Дати гідну відсіч нашим ворогам.
Вірим, зараз важко, рани гублять душу.
Гнів тече по жилах у руйнує сон.
Але жити треба і боротись мусять.
Нищити орду цю, не здавшись у полон.
Україна мила, любов'ю багата.
Ти живильний корінь для кожного з нас..
У твоїх обіймах будем будувати.
Казку добру й гарну, тільки дай наказ.
Будеш процвітати вільна і щаслива.
Прилинуть всі птахи з далеких країн.
Виростуть дубочки і розгорнуть крила,
Щоб ніякий ворог напасти не смів.
Щоб небо із полем в коханні зростали.
Відчували разом сердечка биття.
Дощами рясними поля поливали..
А сонце теплом зігрівало життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2025
автор: Надія Тополя