Чорні, сині, жовті, білі –
скрізь снують автомобілі...
Від "корит" немає спасу
ні в дворі, ані на трасі!
В них шумахер-маніяки
ледачезні возять сраки.
Вгрузли гузна у сидіння.
Нуль поваги, нуль терпіння...
Підрізають на "зелений"
перехожих позад мене,
з ними – й велосипедистів
тиснуть шОфери-садисти.
Підворіття, тротуари,
клумби – все окупували!
Ні зітхнуть, ні *** вільно!
Скрізь за простір вільний – війни.
Під вікном вночі гуркочуть
гузна й вирячені очі.
Верещать сигнали й гальма:
"На той світ пустіть негайно!"
Водіїв машин орави
нам диктують бій без правил.
І самі себе гандонять
у заторах, в перегонах.
Б'ють у бампери і в пики:
не дай Боже поступитись!
Одноокий, мов Кутузов,
впертий кузов пре на кузов.
Скрізь чигають ці "не друзі",
щоб тримати нас в напрузі:
з повороту, із-за рогу –
шусть і шусть – несуть тривогу!
Стиснув міцно у обіймах
нас колапс автомобільний.
Чи то пізно, чи то рано
вас самих цей жах "дістане".
Пересядете, як милі,
зі своїх автомобілів
на бадьорі самокати
і на ровери строкаті.
Чорні, сині, жовті, білі...
На дорогах – тьма дебілів.
Але прямо їм в автівки
на той світ летять путівки.
Чорні, сині, жовті, білі...
Хтось з метою, хтось – без цілі...
Авта Львів взяли в облогу.
Я ж піду до Садового:
пересадимо удвох ми
задля справи, не для хохми
з чотирьох- на двоколісні,
і нарешті зникне "тісно".
Вщухнуть дні оскаженілі:
чорні, сині, жовті, білі...
© Сашко Обрій.
19.05.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054124
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2025
автор: Сашко Обрій