Відпочинь від турботи і втрат моя мама,
Відпочинь, хай лиш спільність не рве ланцюжок!
Хай в спокійному сні заживуть твої рани,
Замість сліз бідолашних проллє голосок,
В териконах Донбасу, в лісах Буковини,
Сяють відблиски добрі на крилах душі.
Запанує нехай Мир назавжди віднині,
Дорогенька, подумай! - Нараз ... не спіши.
І приймай неквапливо всі рішення вірно,
Щоби згодом ми сіль не змивали з ланіт.
Ти повір нам рідненька - від пострілів слізно,
Пропадають невинні - дітей-первоцвіт.
Зберігай непідкупність Душі на розвилці,
Подивись, будь уважною – дуже прошу!
Від страждань закривавлена всюди землиця,
І щодня від гріховних думок я біжу…
Як же така дорогенька Ти все - допустила,
Що сини помирають за спокій небес?
Довіряла всім - тим, хто безбожно грішили,
Не щадили, знущались і рвали тебе.
Я прошу тебе Мамо! - Не вір окаянним,
"Іновірці" шматують без жалю всіх Нас!
Ти приймаючи рішення – згадуй про рани,
Незалежність в Житті - це буває лиш раз!
Ми є вільний народ в Незалежній Державі,
І бажаємо всі процвітання тобі!
Пам'ятай лиш одне – не брати нам русняві…
Нам потрібно єднатись у цій боротьбі…
Процвітання і Славу, Духовність та Віру,
Українці не зрадять ніколи тебе!
Позбавляйся всіх зрадників нині нещирих,
Атакуючих розум і спокій небес...
Позбавляйся брехні на рідненьких угіддях,
Від підступної зради в кривавій війні.
Хай засяє душевність! І злості коріння,
Нам не вказує ззовні! Народ наш міцний...
27.12.2025 за мотивами 11.06.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054119
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина