Вітрила – кораблі у світ ведуть, -
У плавання під ними вирушають,
Морями, океанами – пливуть,
Вітри і шторм – човни не зупиняють.
Вітрильникам, в стихіях – не блукати,
Хоч у вітрів – непереможна сила,
Їх напрям – неможливо поміняти,
То – налаштовуються всі вітрила.
Всім кораблям – безпечніше – причали,
Та – не для них, човни побудувались, -
На якорях, щоб десь - не застрягали, -
Глибоких вод безкраїх – діставались.
У русі до мети - за небосхил, -
Відчути кораблям – морів свободу,
У напрямку спрямованих вітрил,
Туди, де сонце «п’є» із моря воду…
Як не вдається штиль – перемогти, -
Свої вітрила - варто піднімати,
СуднА свого – у капітани йти, -
Мандрівником чужого – не ставати.
Ловити – кожну мить життя свого,
Нового дня - вітрила розправляти,
Завжди – попутний вітер у того, -
Хто – знає, куди – має допливати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2025
автор: Алла Демчишина