Землю окутали сиві тумани,
Срібні сніжинки летять до землі.
Мерзнуть на вітрі голі каштани,
Твоя тінь ледь видніється в імлі.
Пр. Хай не лякають нас сиві тумани,
Бо любов крокує наче крізь вогонь.
Хай не вирують люті урагани,
Ми вип'єм кохання із наших долонь.
Ти ідеш назустріч своїй долі,
Укутавшись у вчорашні мрії.
Ти на сцені, і в головній ролі,
Тобі не важко ти в своїй стихії.
Ти так радо стрічаєш світанок,
І зготуєш каву до сніданку.
Вийдеш назустріч мені на ґанок,
І разом закружляєм у танку.
Чомусь нас розділила лиха доля,
Ми порізно світами мандрували.
Але загартувалась наша воля
І нашу відданість ми сформували.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2025
автор: Віктор Варварич