А знаєш, піщинки край моря співали про тебе…
Й про мене. Про нас, тобто, двох. Й про майбутнє літо.
Стрибай-но у човен. Він сонцем зимовим зігрітий,
Хоч ніс заховав від морозу під білим заметом.
А знаєш, на обрії море тече прямо в небо!
А хочеш ковтнути із неба медової сити?
Тримай же весло, нам ще довго до обрію плити,
Ба він вже розлився густим абрикосовим медом.
А знаєш, що таке щастя?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2025
автор: Емма Конвалiя