У притишенні бідкання у синяву ,
Де в погорді душа каже - більше не буду!
Марно скиглити вічно, мою кропиву
Не знайдуть у траві вдень під проводом Вуду!
Не промовлять слова покаянних псалмів
Ті, що навчені добре блудить бур’янами ,
Мій єдиний союзник не дружить з кротами -
Народився і вмер десь посеред зими,
Не залишивши дещиці світу себе
У спустошеній клітці і солі на віях,
Щоб продовжити знову , як відчай надії
Снити марно щоночі, де вітер реве,
Де на призьбі під хатою діти війни
Розмовляють про свіжі жахи і супротив
У притишенні бідкання, замість польоту
Над місцями, де губиться слід борони…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1054006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2025
автор: bloodredthorn