А зими надходять інші! Вдираються! Б'ють у скроні!
Усе засипано снігом, лиш видно холодну вись.
Світ по коліна в небі! Дерева по лікті в безодні!
Куди відлетіла радість, що гріла серця колись?
Це зими не сну, а грому! Розхристані і космічні!
Де кожна сніжинка — куля, що цілить у серце тьми!
Ти чуєш, як стогнуть ріки?! Як жили тріщать сторічні?!
То Всесвіт міняє шкіру! То змінюємося ми!
І байдуже, скільки снігу. І байдуже, скільки болю.
Хай світ цей штормить і ломляться віти хистких епох.
Я буду писати вірші. Я буду творити долю,
Допоки у цій безодні ми дихаємо. Удвох.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2025
автор: Незламна