Веселі думи множаться в сумні.
Кохання світле у душі - в замрію.
В майбутнє линуть у сум'ятті дні.
Захмарне небо не втрача надію.
Снаряди рвуться заглушуючи світ.
Будинки - привиди у згарищах, розрусі.
Душа стомилася і замерзає в лід.
Пульсує нерв війни по жилах у напрузі.
Ворожі сили, мов чума, повзуть.
Горить земля до обріїв небесних.
На спротив воїни з відвагою встають,
З козацьким духом у серцях воскреслим.
Окоп, бліндаж, як захист від потвор.
"Приціл" - рука від гніву затверділа.
"Снаряд у ствол, закрить затвор".
Ще мить і розірвалось жерло бузувіра.
І бій триває. Шахедів знов приліт.
Гудуть довкіл бджолиним роєм.
І посилають ворогу вогненний свій "привіт".
Захисники землі, своєї Трої.
Вони стоять на смерть, щоб збарегти цей світ,
Щоб знищити на тлінь ті задуми горішні.
Зміцни їх, Боже, в пору буремних літ,
І духом перемоги нагороди Всевишній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2025
автор: Йосип Петрик