Скуйовджений день… У вогонь самоти
Я начерки мрій учорашніх кидаю.
Як важко реальність крізь роки нести.
Все рідше над хвилею туги зринаю.
Загус у душі металевий кошмар
Спотворених слів і сльози без емоцій.
Чому каяття несемо на вівтар,
А в серці - для ближнього носимо стронцій?
Розпечений біль по думках розіллю,
Скроплю уночі його холодом тиші.
Скуйовджений день, як тебе я люблю,
Бо ти особливий, не схожий на інші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2025
автор: Наталія Погребняк