Усміхається душа
Радісно. Її
Вмить весь смуток полиша.
В іншії краї
Він летить, немов пташки.
Душу огорта
Мило, ніжно, залюбки
Радість золота.
В ній вона живе, росте
З кожним днем все більш
І, мов квітонька, цвіте.
З нею я найбільш
Радісний на світі цім.
Радості нема
Краю. А душа – це дім,
Що її трима
У собі. Їй добре в цім
Домі – у душі,
Та у щасті чарівнім,
Мов товариші
Вірні, дружні, в ній живуть
Й інші почуття
Світлі лиш, які несуть
Протягом життя
Їй, а отже, і мені
Лиш найкраще, з чим
Йду я цілі ночі й дні
Шляхом життьовим,
Доки серденько в моїх
Грудях стукотить.
Світлих почуттів своїх
Я на жодну мить
Не покину. Все життя
Будуть у мені
Жити світлі почуття
Дійсно, а не в сні.
Євген Ковальчук, 12. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2025
автор: Євген Ковальчук