[i] Олександр Петрович Абрамчук
(12.02.1988 р. – 14.07.2014 р.)
Ковель Волинської області.
Старший механік-водій-гранатометник
51-ої окремої механізованої бригади.
Загинув 14 липня 2014-го під час переміщення
в колоні поблизу села Черемшине. Бій відбувся вночі,
військовики бригади дали гідну відсіч терористам.
Після завершення бою почали відхід із Черемшиного,
але терористи пострілом ПТРК уразили САУ 2С1.
Тоді загинуло ще двоє солдатів — Ігор Кантор та
молодший сержант Юрій Трохимук, 2 зазнали поранень.
По смерті залишилися мама Антоніна Петрівна (батько помер, коли
Олександру був 1 рік) та сестра Наталія.
[/i]
Плекала надію в душі й сподівання,
Що скоро синок підросте
І всі оправдає матусі чекання:
Вторинний він шлях прокладе,
Що буде для мами надійна опора –
Змужніє юнацьке плече.
Та зовсім не знала, що доля вже скоро
Стежину із шляху зведе,
Й невдовзі зустріне синок на Донбасі
Ту двадцять лиш шосту весну,
В якій він боротися буде відважно –
Від нас проганяти орду.
Не знала матуся, що більш не побачить
Кровиночку рідну свою,
Й з лицем наймилішим, ніжнішим, юначим
Повісить портрет на стіну.
Його привезуть хоронити у Ковель,
Як липовий цвіт обпаде.
Зірвуться із вуст у матусі два слова:
–Де, сину, шукати тебе?
Виблискує світлом в граніті могила,
Уся у барвистих квітках,
По стежці матуся іде до дитини
І біль не вщухає в роках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2025
автор: Ольга Калина