Із плином часу й пам'ять не стирається, -
Все змінне і летить у небуття.
Традиції Різдва так пам' ятаються,
Несу в душі й шаную їх протягом життя.
Святвечір...
На по́куті ікони... За ві́кнами порошить сніг.
Світлиця в рушниках - все при́брано і чисто,
Дідусь заносить в оберемку житній сніп
І ставить під іконами так урочисто.
Духмяне сіно на столі, на лавах, на підлозі,
Біленька партови́на* зверх сіна на столі.
Той трунок з трав ще пам'ятаю й досі
Й на небі зіроньки такі ясні.
Отож, за звичаєм, ще дольки часнику
В куточках сто́лу сіном притрусили.
Виконували роль вони таку,
Щоб зло минало дім, біда була без сили.
У центрі сто́лу - велика воскова свіча.́
Запалять, як родина вся збереться,
Узвар із сухофруктів й така смачна кутя!
Ще борщик, пироги ́, вареники, гриби,
Капуста печена в печі... У збо́рі всі, здається.
З молитви вся родина вечерю починає.
Свіча палає... Ще звичай був такий:
Дідусь відчинить двері й Мороза погукає
Кутю йти їсти й задо́брити на урожай рясний.
Сім'я вечеряє, душевна йде розмова.
Усіх об' єднує оця святкова мить.
Ми, дітьми, теж вникаємо в родинні справи.
Свіча потріскує, тінь з переливом миготить.
А згодом дяка Богу за Святу вечерю.
Кутю і ложки всі залишать на столі -
Це для померлих душ, що спустяться на землю...
А вранці ще пола́сують тварини, кури всі.
Це дійство в пам'яті родинне і святе,
Воно згуртовує, а велич яка в нім!
Від пращурів ці звичаї дісталися, проте,
Цуратись не потрібно, потреба є у тім.
* * *
Життя сьогодні вносить
свої поправки, зміни.
Традиції Різдва шануймо в Україні!
* партовина - виткана скатертина, слово діалектне і
дуже поширене на Волині.
З Різдвом Христовим, шановні друзі, колеги!
Здоров'я, миру, достатку, Божого благословення на добро́ та спокій в Україні.
Примітка : в дитинстві бувала в гостях у бабусі на Різдво. І ось з пам' яті описала
всі події, що заворожили мене ще дівчинкою. Тут все без художніх
домислів. Такі традиції і звичаї на Волині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2025
автор: Галина Лябук