Старий та вредний дідуган
На молодицю кинув оком,
Мовляв, – така собі, нівроку,
Розскрекотався, мов сорока,
Не квіти дарував – бур’ян.
Він переваги скрізь шукав,
Ну а бур’ян – свині й корові,
В чаї, щоб всі були здорові,
А те, що кралі гонорові
Красу ловили, наче гав,
Йому здавалося – дурня:
Хіба привабним будеш ситим?
Кому потрібні пустоцвіти,
Вони шкідливі, як і діти,
Які зростають навмання.
А в молодички – дітлашня –
Синочків двійко та дівчисько,
Живе на хуторі неблизько,
У шлюбі бачить стільки зиску,
Як і в заве́денні коня.
Дід всім нотації читав,
До всього сікався та кпинив,
Дітей тих шпетив без причини.
Терпець ввірвався у Килини,
Не долічила і до ста.
Ще довго ображався дід,
Що не цінують молодиці
Беззубих красенів, ще й лисих,
Їм на умі – одні гульвіси,
Хоч він один такий, як слід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2025
автор: Оксана Дністран