Нагадала мені ти про мирні часи,
Нагідки, що росли біля хати,
Непомітно хвилини злетіли, пройшли...
Не вернути, та що нам сказати.
Ніжні миті бринять оксамитовим сном,
Буйний вітер зриває лахміття,
Як же хочу, щоб сонечко мирне зійшло
І зітерлось з життя лихоліття!
Мрію ніжну плекаю з любов'ю завжди́,
Пригортаю до серця щоденно,
Як бажаю, щоб зникли тернисті сліди,
Просто мабуть не час, іще темно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053806
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик