Щирість думок заплетіть у вінок.
Ще й колоссям доспілим притрусіть.
Щоб роду вашому не було переводу,
Щоб лише в щасті всі могли ви жить.
Щирість від серця йде, вгамовує ту спрагу,
Яка заполоняє душу у невтішні дні.
Щирість розмов поборить ту досаду.
Яка змією копошиться в голові.
Щирість ніколи підкупити не можливо.
Так, як кохання, не можливо підкорить.
Вона немов струмок в'ється звабливо.
І заглядає в очі, аж болить.
Від неї не сховаєшся, не зникнеш.
Наздожене і від тривоги збереже.
І ти, як в казці, у красу полинеш.
В обійми щирі заполонить тебе.
То ж не ховайте щирість у куточки.
Дайте їй крила, хай летить.
Хай закохає в себе всі росточки,
Які ще тільки починають жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2025
автор: Надія Тополя