Цілі ночі, цілі дні,
Наче яснії вогні,
Ніби в небесах зірки,
Почування та думки
У мені палахкотять,
Пломеніють, пломенять
І у сні, і наяву.
Разом з ними я живу
Кожну мить свого життя,
Що тече у майбуття,
Мовби річка, бо без них
Не було б мене в живих,
Бо думки та почуття
Всі складають те життя,
Що мені дано на цім
Світі так, як людям всім,
Де би й як би не жили.
В світ цей ми усі прийшли
Завдяки теж їм. Усе,
Що він у собі несе,
На думки та почуття
Протягом всього життя
Певним чином уплива.
Доки все життя сплива,
В нас усі вони живуть,
Бо вони – його зміст, суть,
Той фундамент, на якім
І трима на світі цім
Кожного з нас повсякчас,
Доки промина наш час.
Євген Ковальчук, 10. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2025
автор: Євген Ковальчук