СИМФОНІЯ НОЧІ
Задивився срібнолистий місяць в річку,
Віддзеркалив срібне сяйво у воді,
Загорілась в небі зіронька, мов свічка,
Усміхнулась нічка в тихій самоті.
Зачаровані стояли всі дороги,
Заслонили їх тумани чарівні́,
Розтяглися й понад річкою розлого.
Все казково й таємниче, мов вві сні.
Появились в піднебессі ле́гкі хмари,
І взяли́ся мило з вітром пропливать,
Засвітилися у небі всі стожари,
Скатертину стала нічка простелять.
У заду́мі простягнулися всі до́ли,
Їм світили ясні зо́рі-ліхтарі,
Височіли зачаровано всі гори,
А над ними небо-плахта угорі.
Гомоніли осокори між собою,
Таємницю так повідали зіркам,
Поділилися думками із вербою,
І вклонилися з повагою стежкам.
Темна ніченька схилилася над нами,
Простягнула в небі зоряне шатро,
Заколисувати стала мило снами,
І забрала всіх до себе під крило.
22.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР