От первых неуклюжих букв
и наспех слепленных детских книжечек
(с красноречивыми названиями: «Книжка. Том первый»)
до тщательных записей в школьной тетради.
Почти у каждого что-то такое было.
Позволите рассказать стишок, не вставая на стульчик?
Правда же, так можно.
Бежит чёрный заяц через белое поле страницы, в лес,
где растет ёлочка, и не боится заблудиться.
Колеблются ли волны писаных букв?
Давно мы уже не садились в чернильные парусники.
Простой ли карандаш серой лапой мягко ступает?
Но слова часто с когтями, всегда зацепляют.
Клавиши ли, беззвучные, издают тысячи голосов?
Кто-то думает, что можно испечь румяную булочку стихотворения.
Возможно, не знаю, никогда не получалось.
Кто-то делает кровавые зарубки на теле –
какие времена, скажет, такие и буквы.
Кто-то, наоборот, верит в стихи-подорожники.
Может, отнесем этот пучок волос к ткачам,
они вплетут его в большой текст, может, даже в роман?
Люблю рассматривать их детально прописанные ковры.
Прорастает в тени дуба первоцвет, один, потом ещё.
Серебряный звук его удивления.
Можно я принесу вам на пальцах его пыльцу?
На берегу озера кто-то разматывает песню,
как невод будущего, как очертания мира,
я так не умею, но послушаю.
2023
(Перевод с украинского)
Від перших неоковирних літер
і зліплених нашвидкуруч дитячих книжечок
(з промовистими назвами: «Книжка. Том перший»)
до старанних записів у шкільний зошит.
Майже у кожного щось таке було.
Дозволите розказати віршик без ставання на стільчик?
Правда ж, так можна.
Біжить чорний заєць через біле поле сторінки, у ліс,
де росте ялиночка, і не боїться заблудитися.
Чи хитаються хвилі писаних літер.
Давно ми вже не сідали в чорнильні вітрильники.
Чи простий олівець сірою лапою м’яко ступає.
Але слова часто з кігтями, завжди зачіпають.
Чи клавіші, беззвучні, видають тисячі голосів.
Хтось думає, що можна спекти рум’яну булочку вірша.
Можливо, не знаю, ніколи не виходило.
Хтось робить кров’яні зарубки на тілі –
які часи, скаже, такі й літери.
Хтось навпаки вірить у вірші-подорожники.
Може, віднесемо цей жмут волосся до ткачів,
вони уплетуть його у великий текст, може, навіть роман?
Люблю розглядати їхні детально прописані килими.
Проростає у затінку дуба первоцвіт, один, потім ще.
Срібний звук його здивування.
Можна я принесу вам на пальцях його пилок?
На березі озера хтось висотує пісню,
як невід майбутнього, як обриси світу,
я так не вмію, але послухаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053725
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 21.12.2025
автор: Станислав Бельский