Поезіє, моя любове,
Тобі присвячую життя.
Воно з тобою пречудове.
Мої думки та почуття
Всі розцвітають, наче квіти,
Коли читаю та пишу
Тебе. Радіють, мовби діти,
Душа та серце. Я дишу
Тобою, як повітрям чистим.
Мов сонця світлом золотим,
Сяйливим, сяйним, променистим
І теплим, ніжним, чарівним,
Тобою сповнені до краю
Мої думки та почуття
Усі, які в собі тримаю
Я протягом свого життя.
Вони без тебе – як без неба
Земля, як небо без землі.
З тобою будь-яка потреба,
Усі печалі та жалі
Вгамовуються враз. Немає
Тоді їх більше у мені.
Натомість щастя обіймає
Мене, всі почуття сумні
І думи, що мене сповняли,
Спаливши, як вогонь, дотла,
Щоб вже ніколи не зчиняли
Вони хаос в мені. Була,
Є й будеш завжди ти зі мною.
З тобою завжди буду я
Іти життєвою тропою,
Свята поезіє моя.
Моє життя тобі належить –
Мій кожен подих, серця стук.
Від тебе лиш воно залежить.
Без тебе я – немов без рук,
Немов без ніг – немов без тіла,
Й душа без тебе – не душа
Від тої миті, як влетіла
У неї ти, бо спокуша
Неперевершена, чудова
До глибини твоя краса.
Моя душа завжди готова
Тобі служити. Небеса
Безмежні і моя безмежна
Любов до тебе. Ти – моя,
Але й водночас незалежна
Ти, бо завжди краса твоя
Сіяє, мов яскраве сонце,
До всіх людей, які живуть
В цім світі. І повір, не сон це,
А дійсність. У тобі я суть
Життя свойого убачаю,
Життя, яке лише одне.
Нехай воно все ж не без краю,
Нехай воно колись мине,
Та прагну я його прожити
З тобою, щоб тебе творить
І часточку себе лишити,
Коли мине остання мить,
Яку не зможу відвернути,
Хай скільки б років я не жив,
Тому що так повинно бути.
Закон цей всесвіт встановив.
Порушити його не вийде.
Ніхто не в змозі це зробить.
В інакший світ піду, та прийде
Натомість інший в цей світ жить,
Та ти залишишся на ньому.
Та навіть зайві тут слова.
Відомо всім це в світі цьому,
Бо ти безсмертна, вікова.
Євген Ковальчук, 10. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2025
автор: Євген Ковальчук