1.
Я насолоджувався тим, що я - один.
Мов корабель, що сам - команда й капитан.
Вважав: кохання - просто дим.
Хоч цілував, та не любив.
І раптом - ти.
Та, за яку я все віддам.
І всі вітри до тебе правили мене.
І ти дивилася на мене, а не крізь.
І - так, кохання таки є,
Але є й тисяча "але",
Чому відразу наші мрії не збулись.
ПРИСПІВ
Ти не моя, ти не моя,
Але ти сяєш, мов маяк.
І розумію, що без тебе я - ніяк.
Що я - той самий корабель,
Який доплине до тебе -
І - або в небо, або в прірву дна піде.
2.
І кожний раз з тобою - як останній раз.
Зриваєм зорі та взриваємо мости.
Мов цілий світ був проти нас,
Але не згас вогонь, не згас,
Що обійняв нас та не може відпустить.
І всі вітрила та птахи, - туди, де ти..
Туди, де ти - моя розбуджена душа.
За шаром шар, за шаром шар
Знімаєш з неї без ножа -
І ось вона, як ти, оголена - летить.
21 грудня, 2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2025
автор: Андрей Кривцун