[youtube]https://youtu.be/GF9tvH8q-08?si=0k3Q3byD1TUQLFqM[/youtube]
[i][b][color="#4b0657"]Яко̀сь в корчмі зібрались на чарчину
Кумѝ Вітько* й Дрисько**…
Та для почину
хильнули оковитої…
А в рот
для кожного попав лиш бутерброд…
Відтак кумѝ, допившись до ікот,
Знічев’я, бач,
без жодної причини,
Торговище вчинили:
без гризот
і сумнівів замислили продати,
без відома про те хазяйки, хату,
що сиротинно никла край села,
коли хазяйка в справах раз пішла...
На те була ще й рада корчмаря,
що Трашком*** звався
й мав усе довкруж,
окрім корчми…
Його ж майна – не руш!..
* * *
Та, на лиху годину “продавцям”,
явивсь в корчму сусіда…
Жінка ця
йому “зайшла” душею й до лиця…
Й не стільки в “дружбу”,
як, скоріше, в службу
такого дав базарникам “пінка”
під стать таким мітко̀го козака
за те, що за́рились на хату…
Нехай, мовляв, пасе своє
заки́ воно ще в нього є…
Ми ж раді тим, чим ми багаті![/color]
[/b]
21.11.2025, kln-BRD
_________
[b]Замість постскриптума: [/b]
Тут навели ми купу аргументів,
хто є хазяїном на континенті,
а хто себе в героях (*,**,***) пізнає̀
хай не мовчить,
щоб ще когось навчить:
в ком розуму нема а в кого – є…[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2025
автор: Олекса Удайко