Я в своїй душі несу
Світлі почуття,
Їхню велич і красу
Все своє життя,
Що у мене лиш одне,
Як у всіх. Тому,
Хай воно й колись мине,
Все одно йому
Я належне віддаю,
Бо життя – це дар,
Скарб, який я не таю.
Я його владар
Так, як і свого життя
Кожен в світі цім.
Маю світлі почуття
У душі. Мов дім,
Для усіх них є вона.
В ній вони живуть.
Безліч їх. Вона одна,
Та до неї йдуть
Ще лиш світлі почуття.
Місця є у ній
Для усіх. Впродовж життя
На планеті цій
Душенька моя щомить
Буде з ними жить,
Аж допоки з тіла вмить
Вже не полетить
З цього світу в інший світ.
Доти ж хай в мені
Квітне, наче квітів цвіт,
Цілі ночі й дні,
Протягом всього життя,
Що тече, немов
Річка, все у майбуття
Знову, знову й знов…
Євген Кковальчук, 09. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2025
автор: Євген Ковальчук