Життя коротшим стало ще на рік,
але мене вітають всі зі святом…
Росте невпинно негараздам лік,
а їх сьогодні – ой же, як багато!
Без світла залишив нічний «шахед»,
«кинджал» уже бере життя дитини…
Задкуємо ми знову уперед –
оце життя всієї України!.
Але з екрану – досі марафон,
четвертий рік війни отак спливає!
Вітчизна наша – тільки полігон,
цього лише сліпий не помічає.
Ховає зрячий голову в пісок,
надіється – його це не зачепить,
та Молох цілить кожному в висок,
смертей у нього доста у причепі.
Задумайтеся, люди, хоч на мить,
істот я на увазі тут не маю,
як довго під сиренами ще жить.
Чи знову – моя хата скраю?
20.12.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2025
автор: Олександр Мачула