Мов янголи, приходять люди,
Розкривши незвичайну душу,
Пітьма заполонила груди,
Вони ж не піддаються смутку.
І визначена, мабуть, доля,
Для кожного уже на небі,
Кому несамовиті жорна,
Відомо одному творцеві.
Ця жінка, не лишала віру,
Світила промінцем любові,
Та доленьки тяжку валізу,
Тягнути відтепер не в змозі.
Тож стерпівши жорстокі муки,
Серденько не покрилось льодом,
Сльоза і незворотність душить,
Полинула... з останнім дзвоном.
Мов янголи, приходять люди,
Крізь гамір, підказати стиха,
До ближнього, лиш будьте чуйні,
Повірте, у вас теж... є крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053627
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2025
автор: liza Bird