Не шукала книжних вигадок-ідилій,
не просила в бога зайве в молитвах.
Лиш за те його всім серцем полюбила:
інтересно був "завернутий" чувак.
Хоч незграба, неуважний, неохайний,
незбагненний був для натовпу дивак,
та для неї завжди лишиться коханим:
як ніхто умів турботу віддавать.
В нього критики були і опоненти,
був вигнанцем в обивательських очах.
Дарував він їй сузір'я і планети,
непомітний для пересічних дівчат.
Дивувалися: за що його любити?
Ти – така ж, як він, дикунка неземна.
Він же правил, норм і приписів гнобитель!
Зможе витримать яка його жона?
Та затялася й не слухала нікого:
люд багатий на непроханість порад.
Вдень зі свічкою не знайдеш більш такого.
Відчувала, що кохать прийшла пора.
Їхня зустріч – вже сама по собі диво,
що буває лиш в казках, піснях і снах.
І тому його так ніжно полюбила,
як могла його любити лиш вона.
© Сашко Обрій.
10.05.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2025
автор: Олександр Обрій