Крізь сивину зажурених століть
Веде нас пам’ять у часи далекі,
А звідти – давнини надривний клекіт,
Що змінював людей, кордони, світ.
Той клекіт – воєн звуки непрості,
Де крик людський глушили звуки зброї,
Земля вмивалась болчми і кров’ю,
Й сльозами упивалися святі.
О, скільки ж горя знала ця земля!
Сьогоднішнє болить їй ще сильніше,
Бо дрони і ракети б’ють частіше,
Життя лишаючи матусю і маля.
Черствим світ став до горенька людей –
Святих міліардери замінили,
Цинізм і жадібність керує ними.
А час нитку історії пряде.
7.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2025
автор: Ганна Верес