Ультиматум самодурам

                                                         [i]«  У  війнушку  грати,  
                                               це  не  гольф  катати...»[/i]
                                                                                         Настанова
***
А  спічі  одне  одному  читати  –  
це  не  діяння  вищої  ваги
і  не  дебати,  
аби  набрехати,  
що  це  народу  додає  снаги.  

***
А  реактивний  шут  сягає  неба,  
либонь  у  п’ятах  вся  його  душа
і  є  потреба
слати  до  ереба
 сімейку  путіноїдів  зі  США.  

***
А  це  не  новина,  що  є  найкращі  
із  тих,  що  іменуються  людьми...  
воюють  раша  
і  Європа  наша,  
а  миряться  Америка  і  ми.  

***
А  на  арені,  що  не  патріот,  
то  має  репутацію  погану,
та  їхній  ідіот  
повзе  на  ешафот  
оголеним  героєм  із  екрану.  

***
А  нація  не  варта  п’ятака,  
якщо  себе  сама  не  захищає,  
але  така  
іронія  гірка  
Феміди,  що  нізащо  не  карає.  

***
А  мислячі  не  знають,  на  хіба
ці  вихідці  юродивої  раси,
 і  ця  сліпа  
глухо-німа  юрба,  
і  ці  царі  –    ні  риба,  ані  м’ясо.  

[b][i]Інновація[/i][/b]
А  на  сьогодні  і  ЄеС,  і  США
доволі  ненадійна  креатура...  
хоча  і  модна  абревіатура,  
та  ні  гроша,  
а  може,  й  відкоша
 отримає  команда  самодура.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053572
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2025
автор: I.Teрен