Різдвяний сніп стояв і кликав
до столу щедрого богів
і не пускав у хату лихо,
а до кордону ворогів…
І кухоль меду глава роду
за рік врожайний підіймав,
за непокорену свободу,
за щедрість і хлібів, і трав…
А юнь ковтала кожне слово,
що мудра старість прорекла,
вже розуміючи чудово
нема чистіше джерела.
Так праслов’яни святкували
на схилах древнього Дніпра.
Тепер «ханука» править балом…
Прокинься, Дідуху, пора.
19.12.25р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2025
автор: Микола Соболь