Яскраво і нестримно лине осінь,
Руном барвистим землю обійма.
Безкрайні її погляди розкосі,
Плетуть навколо чари і дива...
Сріблястий дощ - то як магічне плаття;
Безодня хмар - як рокова фата...
Краса її, що серце рве на шмаття,
В той самий час, велична і свята...
І все, чого вона лиш не торкнеться,
Стає умить казково золотим.
Та казкою те все лише здається,
Бо сенс її, по суті, є сумним...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2025
автор: Лунатик