Осінь щосили затягує в зиму…
Дощ галасує: емоцій не стримуй!
Вітер шепоче: будь вільна, безкрая!
Серце замовчує стежку до раю…
Світ збожеволів чи то обезбожнів:
з розуму сходить вже мало не кожен —
ніч розгортає апокрифи смерті.
Боже, ти справді нас вирішив стерти?
Люд вибухає цілунками Юди,
кожен листочок б’є осені в груди…
Як увірветься ота волосина —
Отче, хто стріне тоді Твого Сина?
Ірина Білінська
26.11.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053520
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2025
автор: Ірина Білінська