Знаєш,
Як хочеться жити,
Коли вітер ламає мости,
Коли ніч закриває шляхи,
Коли серце кричить — не мовчи.
Знаєш,
Як хочеться вірити
У кожен світанок,
У кожну радісну мить
А знаєш — ти потрібен просто тому,
Що вмієш крізь темряву йти.
Ти даруєш тепло в цей крижаний вік.
Ти — вогонь!
Ти — людина!
Знаєш,
Як хочеться співати,
Коли зірки торкаються дахів,
Коли світ немов завмер,
Затих
І ти за руку мене тримаєш.
Знаєш,
Як хочеться падати,
Але крила ростуть,
Ти даєш мені їх.
Сонце заходить.
Відлуння згасаючого світла
Твій голос все ще відбиває в моїх грудях.
Тепло, що вислизнуло з моїх пальців
М'яко розмилося в нічному повітрі.
Я відчув, ніби
Глибоко в грудях пульсує
кохання.
Кожен раз, коли нічні зорі слабко коливаються
Спогади про минуле прокладають шлях
До дивовижних світів,
До оживаючих в земному просторі снів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2025
автор: oreol