Мов останній спомин

Не  забувай  калину  під  вікном,
і  рідну  стежку,  що  вела  додому,
Це  поєднання  зв'язане  з  теплом
Завжди́  з  душі  знімає  швидко  втому.

Цей  оберіг  проводить  по  життю,
і  міцно  нас  тримає  у  долонях,
Із  ним  все  пройдеш  і  я  теж  пройду
Та  згодом  буде  мов  останній  спомин.

Не  забувай  оселю,  милий  сад
І  впевнено  вертайся  ти  додому,
Бо  це  твій  край,  невимовна  краса,
Що  приведе  до  рідного  порогу.

Можливо  там  і  радість,  і  туга,
Та  це  усе  з  тобою  перевито,
Якщо  забув,  ото  в  житті  -  ганьба,
Всьому,  повір,  завдячуєш  ти  жити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик