Мороз-художник на вікні
Малює візерунки
Цілісінькії ночі й дні.
Він – син зими-чаклунки,
Яка уже прийшла в наш край,
Провівши осінь тую,
Якій настав у нас вже край.
Тепера я паную. –
Зима говорить нам усім. –
Моя прийшла година,
Як і торік, у році цім. –
І кожная людина
Із нею згодна, добре зна.
Вона ж бо наступає,
Як осінь, літо та весна,
Тоді, коли і має.
Із нею йде до нас мороз,
Що щоки нам щипає
Чи жартома, чи усерйоз,
Та кожен відчуває.
Зима-чаклунка сипле сніг
Пребілий з небозводу.
Летить усім нам він до ніг.
Як тане, то на воду
Він перетворюється весь.
Мов дома, хазяйнує
Весна чи літо, осінь десь.
У нас зима панує.
Зима-чаклунка весь наш край
Умить зачаклувала
Й лопатою хоч загрібай,
Сніг нам подарувала.
Летить він із небес, летить
І землю всю вкриває.
Земля солодким сном же спить
Під снігом, спочиває.
Євген Ковальчук, 07. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2025
автор: Євген Ковальчук