Як ді́йдеш до са́мого краю, ні кроку назад.
Дивися в безодню до болю, до світокружіння.
Хай струнами в'яже важке й невблаганне тяжіння,
Хай рунами гостре каміння на дні на всяк лад...
Уламки з-під ніг осипаються, кри́шиться ґрунт.
Фунт лиха, а може й не фунт - в лиха наче тут свято.
Штовхає у спину косар блідолобий, кирпатий...
Але й полетіти є шанс тільки зараз і тут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2025
автор: Емма Конвалiя