Бій за серце – то найбільша лотерея:
я – в полоні, ти тепер – мій конвоїр.
Лиш поезія й гаряча батарея –
конкурентки найзатятіші твої.
Ними грівся я вночі, ловив натхнення
і рядки писав про теплі почуття.
Відбувалося роздвоєння у мене,
бо метався між тобою й ними я.
Як котяри під вікном би не нявчали,
як би мрії не воложились – не плач! –
та холодними квітневими ночами
я ребристий обіймав обігрівач.
В обладунках ти стоїш, мов гладіатор,
на сторожі мого серденька всякчас,
але масляний звабливий радіатор,
мов розлучниця пробіг і став між нас...
З ним – поезія, супутниця незмінна,
що увагу на жінок мою краде.
Я зізнаюсь: в цім її великий мінус,
та від неї не втікти мені ніде...
Ти тримаєш моє серце на тарелі.
Мов погрожуєш – впустити і розбить,
щоб нарешті я відлип від батареї,
щоб надмірне віршування кинув вмить.
Хоч до серця їх притис і ще тримаю,
я в облозі – ти пройшла останній рів.
Білий прапор між квітневого розмаю
несміливо вдалині замайорів.
Я піду на перемовини з тобою, –
вчуєш ти небезпідставно в них підвох.
Бо займатись полігамною любов'ю
я тобі запропоную вчотирьох...
© Сашко Обрій.
26.04.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2025
автор: Олександр Обрій