Ти пам'ятаєш "Стрийський бограч", піцерію?
Той заклад, де провели час разом?
Як в перший раз ти ночував в готелі?
І фільми, що дивились перед сном?
Я завжди пам'ятатиму твій захват,
В очах довіру і цікавості вогонь.
А задоволення, від того, що був з татом,
Ти пам'ятатимеш до самих сивих скронь...
Тоді вже будеш внукам говорити,
Як вчився з батьком ти на лижах у горах,
Як часто падав, підіймався, знову падав,
Але навчився, відпустив свій страх.
І так в житті, мій сину, завжди має бути,
Мету свою ти маєш досягти,
Зробити все, і навіть трошки більше,
Аби ти зміг до неї "ключика" знайти.
А ти проходиш сходинки життєві,
І деякими вже прокрокував.
То перший зуб, то перше слово "мама",
Тепер вже школа, бо садочок подолав.
А далі сходинки "підуть" ще цікавіші -
Це універ, кохана дівчина, авто,
Робота, бізнес, подорож, весілля,
І на душі від своїх діточок тепло...
Ти в мене, сину, дуже гарний хлопець,
Харизматичний, маєш вогника в очах,
А ще розумний, підприємливий і добрий,
Завжди допитливий із самих пелюшок.
Ти Чоловіком завжди будь і не здавайся,
І завдання свої життєві подолай.
Це лиш зміцнить тебе, аби ставав сильнішим,
Щоб мав своє завжди, чужого не бажай.
Люби братів своїх, тримайтеся у купі,
Тоді разом ви подолаєте усе.
Згадай за віник, що ти чув колись у притчі,
Бо водночас там є про мудре і просте.
А ще ніколи не повинен забувати,
Що ти Мій син, і я люблю вас всіх.
Ціни людей! Себе ж не дай в образу.
І кращим будь, як серед, так для них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2025
автор: jogasan