Холодно. В сірій імлі осінній день
Паморозь окула пожовклі отави,
Вже у саду птах не співає пісень,
Сонечко сховалось між хмар у заграви.
Ось і все, ця осінь пішла за межу,
Злетіла журавкою в далекі світи.
Паде дощ, змиває її слід - стежу ...
І йдуть дощі, там, де ходила я і ти.
Все минає... дощі змивають сліди,
Так, якби життя, не було на цій землі.
У зажурі стоять осінні сади,
Бо літечко наше забрали журавлі .
А осінь, це життя - пройдені роки,
Не всім пощастить прийти у осінь на жаль.
Все минає... тече ручай до ріки ,
Осінь одягає в білосніжну вуаль.
А ще вчора стояв у кольорах сад,
Вигравало листячко на струнах вітру.
Нині зриває жовтий лист в листопад...
Малює на мольберті іншу палітру.
Ще вчора осені всміхавсь Листопад,
І все золото світу стелив їй до ніг.
Не можливо повернути час назад,
На жовте листячко падає перший сніг.
Вчора усміхавсь сонячний променад...
Нині зима, все замітає снігами .
Не вернути золоту осінь назад,
Все те ,що було - цвіте в душі віршами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2025
автор: Чайківчанка