Хай вкриває знов і знов
Серце кожнеє любов
До усіх та усього
Протягом життя свого!
Хай вона у них росте
І, мов квіти ті, цвіте
На безмежний цей весь світ,
Знявши з серденька весь гніт,
Що його без співчуття
Лиш давив усе життя!
Хай любов відчують всі
У її усій красі
Чарівній та неземній
На планеті цій земній,
Бо вона лиш віднесе
Всі нещастя й принесе
Світле щастя у серця
Й душі їхні. До кінця
Житимуть вони із ним –
Щастям ніжним, чарівним,
Неповторним, неземним,
Дивовижним, осяйним,
Наче сонце в небесах,
А нещастя все у прах
Перетвориться в ту ж мить,
Зникне, птахом полетить
У далеке небуття
Назавжди, без вороття
З душ людських та із сердець,
Стрівши повний свій кінець.
Євген Ковальчук, 06. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2025
автор: Євген Ковальчук