Гойдалка була на нашім подвір"ї,
Її майстрував ще напевне дідусь,
А може і батько весною чи влітку,
Це стведжувати я уже не берусь.
Вона забавляла нас із сестрою,
Високо-високо несла до небес,
Тут діти сусідські бували порою
І досхочу всі гойдалися теж.
Радісно й гамірно кожної днини,
Аж до темна чулись жарти і сміх.
Вона колихала дитинство щасливе,
Яке їй звіряло секрети свої.
Роки, мов коні так швидко промчали
І хата тепер сиротою стоїть.
Гойдалка плаче-скрипить все ночами,
Лиш піснею вітер втішає її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053375
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2025
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський