...і лише постать у вікні...
І дише в шибку, щось малює...
І лиш душею - у вогні
З морозом, пасмами, лютує
На себе, долю, дивний стан,
Коли із ним... коли без нього...
Вже непотрібен старий крам,
А лиш тепло обіймів то́го,
Його слова, його думки,
Що не дослухала, як завжди,
Гарячий жар його руки
Та подих - ніжний, до мурашок...
Вже непотрібні ті слова -
Летіли, зайві, ненароком...
Тепер навколо лиш моква
І хлюпіт... хлюпіт з кожним кроком...
Туман прони́зав увесь світ,
Не знала - плакати?.. сміятись?...
Чекала кожного "Привіт",
Щоб знову сумно відвертатись,
Листи чекала... і вже ні...
Бо загубилась десь у світі,
Щоб він писав... та уві сні
Тобі наснив свої "Привіти",
І ти, радіючи в думках,
Щоб знову сумно відверталась...
Мороз... і сонце... радість... страх...
А ж лише з цим ти вже лишалась,
Бо... непотрібні ті слова
Колись летіли... ненароком...
Тепер... лиш шибка спотіва -
Малює серце... рік за роком...
...
..і лише постать у вікні...
І дише в шибку, щось малює...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2025
автор: Володимир Науменко