*****
Гадаю? Ні. Я певен, жити
Слід всім нам попри все,
Що доленька несе,
Бо можемо її змінити,
Аби вона була такою,
Як прагнемо ми вкрай.
Покласти врешті край
Недолі зможемо з тобою.
У цьому навіть сумніватись
Не варто. Треба нам,
Приємним лиш думкам
Віддавшись повністю, старатись
На світі цім усе робити,
Щоб день цей все ж настав
І доти вже тривав,
Допоки будемо ми жити.
Тоді нещастя все розтане,
Неначе білий сніг,
Що пада нам до ніг,
І кожен з нас щасливим стане,
Отрима все, чого бажати
Лиш смів іще давно.
Утілиться воно
В життя. Його ти будеш мати.
Його ти будеш відчувати,
Ним тішитись украй,
Поклавши лиху край,
Щоб з ним повік більш не страждати
На світі цім, де поживаєш,
Хай навіть до кінця життя
І вже навік, без вороття
Колись ти прийдеш. Доки ж маєш
У грудях серце те, що б’ється,
Усе лихе облиш,
Живи на втіху лиш!
А доля хай тобі сміється!
Євген Ковальчук, 05. 12. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2025
автор: Євген Ковальчук