Вавилонськими вежами,
Вгору й до центру Землі,
Нашампурено світ,
У якому покій не на часі.
Утікай або бийся!
Не вибір - "на місці замри".
Толерантність до вбивці
Дозволила кроплену карту
Кров'ю вбитих невинних.
Із формами бавиться тінь:
То мов дим з димаря,
То розчавлений натовпом цитрус.
А Земля усе крутиться.
Вертиться шампур.
Земля
Поспішає, немов
Її хтось намагається з'їсти.
Захитало думки.
Голова по інерції йде
З міркуваннями вбік, але шия тримає на місці.
Вибір - напрямок руху.
В думках небджолино гуде -
Ґвалт моторів ревучих:
Знов 200! Знов 200! Знов 200!
Не спиняють війни
Ті, що мали тримати щити.
Світ завмер у гнізді, що на вежі під небом всезрячим.
Ледь утримують башту
Героїв полеглих кістки.
Крила світу затерпли -
Нічого з вершини не бачать.
А Земля усе крутиться.
Вертиться шампур.
Коли
Схаменуться вершинні,
Залишиться тільки молитись.
У театрі абсурду нема тріумфаторів гри.
Хто стоїть на землі та за землю, той вибере: "Битись!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053346
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2025
автор: Серафима Пант