Я самотня. Уже звикла
Жити в злиднях, бідувати,
І журилась, що не буде
Кому мене поховати.
А це раптом десь в Канаді
Якісь родичі з’явились:
Докорінно все змінилось –
Що мені таке й не снилось.
Тут відразу ця новина
В усі закутки прокралась:
Скільки родичів набралось –
Звідусюди позлітались!
І для всіх я - рідна й мила,
Всі цілують, обіймають,
Усміхаються і прямо
Щось про спадок натякають.
-Як живеться, який настрій?-
Журналіст почав питати,
Всім сказала, що віднині
Я не хочу вже вмирати.
Надійдуть вже скоро гроші,
Захисти від цього, Боже,
Відчуваю, що рідня вся
Мені вмерти допоможе…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2025
автор: Катерина Собова