Ти мій син, я твоя ненька Україна,
Плекала тебе ,як мале деревце.
Щоб у твоїй душі зросла яворина,
Ти мав золоте серце , як джерельце.
Колисала тебе в дубовій колисці,
Ясен місяць Чумацький шлях освітляв.
Писали книгу життя - зорі пречисті
Бог дав золотий голос, щоб ти співав.
Ти любив Україну, і свій рідний край,
Тут у горах Карпатах твій дух зростав.
Злітав, як соловейко у зелений гай...
Будив від зимового сну, тих хто спав.
Ти - артист, соловейко, співак на сцені,-
У музиці король, велетень - титан -
Стрічали гостинно - Карпати зелені ,
З усмішкою на устах йшов до землян.
Життя обірвалось , як сон на світанні
Згоріло наче зірка у одну мить.
Ти злетів, як білий птах у світи дальні
В калини за тобою серце щемить.
Явір зняв капелюха перед тобою,
Зима білий килим до ніг встеляє.
А земля пригорнула тебе рукою,
Білим снігом домовину вкриває.
О прощавай, прощавай мій славний сину!
Нині Трембіта Карпат плаче в журбі.
Проводжає у путь пісня Яворина
Встеляє до ніг мільйон троянд тобі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053317
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.12.2025
автор: Чайківчанка