Земля в огні... Не віриться ще й досі...
Не можу розумом своїм збагнуть,
Що знов, без перестанку дні і ночі,
Кругом гармат гучні громи гримуть…
А небо синє стало чорно-сірим,
У ріднім гаю стихли солов'ї…
Будинків вікна й стіни обгоріли,
Усе навкруг, немов кіно жахів…
Щодня, щоночі - вий сирен тривоги...
То Київ... Львів... Тернопіль чи Дніпро...
Із болем в серці, стримуючи сльози,
Не впали духом, все ще стоїмо!
Ми стоїмо! Тримаєм оборону!
Хоч ворог хоче далі й далі йти...
Ми землю рідну не дамо нікому,
Нас не здолати, не перемогти!
Коли то все скінчиться, ми не знаєм...
Та віримо - настануть кращі дні!..
Бо з нами - Бог! Надії не втрачаєм,
Що вернем все, не віддамо орді…
Анатолій Розумний
Вірші з польового блокноту
14.12.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2025
автор: Анатолій Розумний