Колись доля об'єднала нас в миті одній,
Щоб розділяти найщасливіші земні дні,
І здавалось я назавжди належу тобі,
Ти — віддзеркалення найкращого у мені.
Я казала: я ніколи нікому тебе не віддам
— І навіть небесам.
Я ніколи тебе не віддам.
Проте біда увігнала меча у спину мені,
Жорстоко пройшовши навскрізь по душі,
І вічні небеса забрали тебе собі,
Полишаючи мене страждати на самоті.
Я казала: я ніколи нікому тебе не віддам
— І навіть небесам.
Я ніколи тебе не віддам.
Я поспішатиму засинати назустріч тобі,
Поки за вікном йтимуть проливні дощі,
Щоб бути з тобою бодай у вісні.
Без тебе я спустошена на цій Землі.
Я казала: я ніколи нікому тебе не віддам
— І навіть небесам.
Я ніколи тебе не віддам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1053296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2025
автор: Vitalii D